Сценка "3=7 і 2=5" 

(Газета "Початкова школа", "Математика", № 24, 2002 р.)

Вчитель: Ну що, Петров? Що ж мені з тобою робити?

Петров: А що?

Вчитель: Весь рік ти нічого не робив, нічого не вчив. Що тобі ставити у відомості, прямо не знаю.

Петров (похмуро дивлячись в підлогу): Я, Іван Іванич, займався науковою працею.

Вчитель: Та що ти? Яким же?

Петров: Я вирішив, що вся математика наша невірна і ... довів це!

Вчитель: Ну і як же, товаришу Великий Петров, ви цього домоглися?

Петров: А-а, що там говорити, Іван Іванич! Я ж не винен, що Піфагор помилявся і цей ... Архімед!

Вчитель: Архімед?

Петров: І він теж, Адже говорили, що три одно тільки трьом.

Вчитель: А чого ж іще?

Петров (урочисто): Це невірно! Я довів, що три дорівнює семи!

Вчитель: Як це?

Петров: А ось, дивіться: 15 -15 = 0. Вірно?

Вчитель: Вірно.

Петров: 35 - 35 =0 - теж вірно. Значить, 15-15 = 35-35. Вірно?

Вчитель: Вірно.

Петров: Виносимо спільні множники: 3(5-5) = 7(5-5). Вірно?

Вчитель: Точно.

Петров: Хе-хе! (5-5) = (5-5). Це теж вірно!

Вчитель: Так.

Петров: Тоді все догори дном: 3 = 7!

Вчитель: Ага! Так, Петров, дожили.

Петров: Я не хотів, Іван Іванович. Але проти науки ... не погрешишь!

Вчитель: Зрозуміло. Дивись: 20-20 = 0. Вірно?

Петров: Точно!

Вчитель: 8-8 = 0 - теж вірно. Тоді 20-20 = 8-8. Теж вірно?

Петров: Точно, Іван Іванич, точно.

Вчитель: Виносимо спільні множники: 5(4-4) = 2(4-4). Вірно?

Петров: Вірно!

Вчитель: Тоді все, Петров, ставлю тобі «2»!

Петров: За що, Іване Івановичу?

Вчитель: А ти не засмучуйся, Петров, адже якщо ми розділимо обидві частини рівності на (4-4), то 2=5. Так ти робив?

Петров: Ну, припустимо.

Вчитель: Ось я і ставлю «2», не все одно. А?

Петров: Ні, не все одно, Іван Іванич, «5» краще.

Вчитель: Можливо, краще, Петров, але поки ти цього не доведеш, у тебе буде двійка за рік, рівна, по-твоєму, п'ятірці!

Хлопці, допоможіть Петрову.